“Тисмениця – без історії минулого немає майбутнього”

Тисмениця – одне із найдавніших міст Галичини, яке знаходиться в південно-східній частині географічно-територіальної зони Івано-Франківської області, що йменується Покуття.

            Тисмениця (Тисьмяниця, Тисмениця) — 1) ріка, права притока Бистриці-Тисьменицької (басейн Дністра). Щодо походження назви існує кілька тлумачень. Одні виводять її, як і Тясмин, від тюркського “камінь”; дослівно:   “Кам'яниста”. Отже, гідронім являє собою слов’янське утворення від тюркської основи і українського гідронімічного суф. -иця.

 Інші вважають походження назви від індоєвропейського “тихий”. Таке тлумачення менш переконливе; 2) селище міського типу Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. Розташоване на р. Ворона, лівій притоці Бистриці-Тисьменицької (басейн Дністра).

Першу письмову згадку про Тисменицю датовано 1062 роком.

У сиву давнину ця місцевість вздовж ”кутів” Дністра і Прута була своєрідними воротами, через які відбувалися торговельні зв’язки племен, що заселяли Галицьку землю, з племенами та державами Чорноморського-Дунайського басейну. На цьому шляху знаходилося містечко Тисмениця.

В другій половині 19 століття Тисмениця виконувала роль одного з двох судово-податкових округів, до якого входило 28 сіл (другий округ Тлумацький).

На початку 20 століття у складі Тлумацького староства існувало три судово-податкові повіти - одним із яких був Тисменицький повіт.

В умовах Польської окупації, Тисмениця, як і за Австро-Угорщини, залишалася одним із судово-податкових округів в повіті. Закріплюючи “польський стан посідання” на українських землях, уряд скасував 30 січня 1920р. повноваження повітових і гмінних рад, а їхні функції передав старостам, війтам, бургомістрам. У Тисмениці були поліцейський постерунок і повітовий суд, який розглядав дрібні цивільні та кримінальні справи.

Сучасна Тисмениця розкинулася на берегах Ворони і Стримби, але в давнину поселення знаходилося спершу в урочищі Городище, що по лівій стороні від траси на Коломию, а в княжі часи на високому пагорбі, що знаходиться по правому березі ріки Ворони.

Районний центр – місто Тисмениця згадується в Іпатіївському літописі 1143 року. З 1449 року місто здобуло магдебурзьке право і почало зростати економічно. У XV-XVII століттях воно стає одним із значних ремісничих і творчих центрів Прикарпаття.

           Тисменицький район має багату історію. Його територія заселена з давніх часів. Найдавніші населені пункти: м. Тисмениця (1144 р.), с. Тязів (1222 р.), с. Клубівці (1240р.), а більшість сіл вперше згадуються в письмових джерелах з кінця  XIV до середини  XVI ст.

           Тисменицький район утворений 6 грудня 1966 року і до 1982 року мав назву Івано-Франківський. Він розташований у центрі Івано-Франківщини, довкола обласного центру.

           У складі району – 51 адміністративна одиниця: 48 сіл, 2 селища (Лисець та Єзупіль) та місто Тисмениця.

         Площа району – 731 кв. км., чисельність населення – 83,2 тис. чоловік. Переважна частина мешканців – сільське населення. На території району розміщено понад 50 різних підприємств, установ, організацій. Незважаючи на свій солідний вік, Тисмениця – один з наймолодших районних центрів Івано-Франківської області.

         Відстань до м. Івано-Франківськ – 11 км.

          Тисменничина межує із Галицьким районом на півночі, Коломийським та Надвірнянським на півдні, Тлумацьким на сході, Богородчанським на південному заході та Калуським на північному заході. На північному сході є невелика смуга межі з Тернопільською областю.

         І у сьогодення  Тисмениця залишається відомою далеко за межами України своїми традиціями, звичаями, багатогранною природою і з не простою історією свого краю.